Університет Туган-Барановського інформує: 13 листопада відзначається День доброти. У цій статті піде мова про волонтерство, відданість справі та енергії, про те, як всюди встигати, про добровільну безкорисливу суспільно корисну діяльність.

Студент спеціальності “Менеджмент” Олександр Богун пдготував матеріал про волонтерську діяльність.

Хочу поділитись досвідом участі у програмі «INTERCULTURE 5S: Міжнародна волонтерська діяльність для солідарності в сфері розвитку міст» від найбільшої європейської програми волонтерства Європейського корпусу солідарності. Волонтерський проєкт відбувся у Любліні з  22 вересня по 12 жовтня 2021 року. Його реалізовувала Адміністрація міста Любліна в партнерстві з Національним університетом водного господарства та природокористування в Рівному.

В рамках цього проєкту мав честь бути у IV групі волонтерських відряджень з України та брати участь у підготовці та проведенні X Конгресу транскордонної співпраці (раніше відомий як Конгрес ініціатив Східної Європи), який упродовж майже 10 років є місцем зустрічей для практиків у сфері транскордонної співпраці.

X Конгресу транскордонної співпраці – це майданчик для діалогу представників науки, культури, освіти, державної адміністрації, місцевого самоврядування та неурядових організацій із країн Європейського Союзу та Східного партнерства. Протягом попередніх років у конгресі взяли участь більш як 8 тис. осіб із понад 40 країн світу.

Для мене проєкт “INTERCULTURE 5S” розпочався з повідомлення «Вітаємо Вас! Ви долучені до волонтерської програми». Мого щастя не було меж! Я одразу погодився і надіслав всю необхідну інформацію для участі. І розпочалась підготовка до поїздки на проєкт в Люблін.

Я одразу загуглив і почав багато читати інформації про Люблін: його історію, культуру, дозвілля, традиції, чим місто живе та місця, які обов‘язково потрібно відвідати. Моєму захопленню не було меж! Це була закоханість у місто на відстані. Окрім того, я вже активно збирав речі та готувався вивчаючи ази польської мови разом з підтягненням англійської.

Ще однією дуже приємною новиною було те, що я пройшов на проєкт не сам, а разом з Марією Басік, яка навчається зі мною в рідному Донецькому національному університеті економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. Я навчаюсь на 4 курсі спеціальності «Менеджмент», а Марія – на 2 курсі спеціальності «Маркетинг». Ми познайомились та дуже здружились поки разом готувались до поїздки.

Марія одразу взяла відповідальність за організацію квитків з Кривого Рога до Любліна через Львів і бронювання хостела там на одну ніч, щоб я встиг зробити ПЛР-тест для перетину Польського кордону. Я був приємно здивований її оперативністю у прийняті рішення і турботою. Я своєю чергою також допомагав з усім, чим відчував що можу. Ми стали як рідні, які підтримують один одного.

Ми приїхали до Любліна о 6 ранку за день до програми. Цікавий факт: ми ледве не проспали свою зупинку автобусом і не поїхали далі у Варшаву. Так ось, приїхали, все добре. Ми нарешті потрапили в це казкове місто, про яке так багато читали і дивились картинки.

Перше що побачили, як вийшли з автовокзалу – Люблінський замок і вхідну браму у Старе місто. І з великими валізами без інтернету пішли шукати наш хостел по скриншоту карти, яки встигли зробити на кордоні.

На щастя, ми ще зустріли місцеву жительку – бабусю. Вона люб‘язно нам допомогла дійти до потрібної нам вулиці. Ми один одного ледве розуміли, але намагалися. Ми розповіли, що ми студенти, які приїхали на волонтерство, а вона поділилась що її син одружився з дівчиною з Одеси. Це було миле спілкування і добре складене перше враження від міста та його мешканців.

Перше, що мене здивувало у Любліні – це портал «Люблін-Вільнюс». Я подібне бачив тільки у фільмах. Тільки уявіть, 24/7 в Любліні стоїть екран, який у прямому ефірі з‘єднує тебе з людьми з іншої країни! А саме приємне, це коли ти махаєш рукою посміхаючись і тобі це роблять взаємно у відповідь. Хіба це не чудо?! Мого захоплення не було меж. Ледве відірватись від подібної локації.

На ранок настав довгоочікуваний перший день проєкту INTERCULTURE 5S. Нас зустрів зранку Віталій Падалко – спеціаліст Люблінського муніципального Бюро-Центру Міжнародного Співробітництва. Він зустрів нас з великою посмішкою та турботою. З цього дня і до останнього Віталій був завжди з нами: підтримував, допомагав, піклувався про кожного та був як родич, до якого ми приїхали у гості. Дуже тепла польська гостинність!

За перший день на проєкті ми волонтерською сім‘єю з України встигли:

• Познайомитись між собою. Що цікаво, нас всього було 9 учасників з України, де я один хлопець і 8 дівчаток. Пощастило! Самі учасники родом зі всієї нашої країни: Кривого Рога, Івано-Франківська, Львова, Сум, Харкова, Донеччини та Криму. Окрім того, було ще 3 хлопці з Польської сторони, які навчались у Любліні. Вони чудово володіли мовами, а також були дуже відкритими, що дало можливість нам добре здружитися;

• Побувати на вступному занятті «Курсу польської мови»;

• Зустрітись у Коронному трибуналі з Заступником Директора Люблінського муніципального Бюро-Центру Міжнародного Співробітництва Паном Романом Яборкхелем, який привітав нас, як волонтерів, з початком участі в проєкті. А також, розповів про Люблін та за організацію Конгресу транскордонної співпраці;

• Отримати подарунки від Люблінського муніципального Бюро-Центру Міжнародного Співробітництва: екоторбину, ручку, олівець, смачний чай, книжки про Люблін;

• Підписати договір про волонтерство на X Конгресі транскордонної співпраці;

• Смачно пообідати великими порціями місцевої домашньої кухні. Я особливо полюбив страву «Озерек» – це яловичий язичок у соусі. Дуже смачно! Рекомендую спробувати і ви самі в цьому переконаєтесь.

• Пройти базовий тренінг з охорони праці та протипожежної безпеки;

• Побувати на пішохідній екскурсії «Старе місто і його околиці» від неймовірного Пана Володимира, який натхненно розповів нам історію Любліна.

Щодо відповідальності. В перший день команда учасників програми “INTERCULTURE 5S” одноголосно вибрала мене та Діану Міщук координаторами відповідальними за промоцію проєкту. Ми висвітлювали всі наші пригоди, враження та подорожі на офіційній сторінці у фейсбуці «Lublin for U». Там ви можете більш детально відчути ту атмосферу проєкту у фото та відео. Ми дуже старались!

Окрім того, у перший день програми я вперше у своєму житті провів лекцію у прямому ефірі для української молоді з іншої країни у гібридному форматі: офлайн + онлайн. Тема мого ZOOM-виступу: «Які перспективи і можливості відкриває молодіжна громадська діяльність»

У своїй лекції я відповів на питання щодо молодіжної політики: Що це таке? Для чого вона існує? Яка мотивація тим займатись? Аудиторія, яка була на зв’язку – молодь Тавричанського ОТГ, с. Тавричанка, Каховський р-н, що на Херсонщині!

Мета проєкту (в рамках якого мав виступ): реорганізувати Молодіжну Раду Тавричанської ОТГ та запустити її активну роботу на благо просування молодіжної політики в громаді. Результат: вмотивовані перші члени оновленої Молодіжної Ради Тавричанської ОТГ.

Сподіваюсь, що я зміг запалити маленький вогник в серцях учасників і майбутніх змінотворців! Бо у виступі на особистому прикладі вмотивував і розповів купу інсайдів щодо можливостей для молоді. Тим паче безпосередньо з закордонного проєкту. Це точно склало враження!

Ось так закінчився перший день програми. Я, разом з учасниками 4 групи проєкту INTERCULTURE 5S, сповнився враженнями, насиченим польським життям, знаннями й новими знайомствами! І Так розпочався наш 3-х тижневий проєкт.

На наступний день ми волонтерською сім‘єю з України в Любліні встигли:

• Проїхатись автобусним туром по Любліну, який українською мовою провела Ewelina Graban, керівниця відділу підтримки та реалізації міжнародних програм і проєктів в Департаменті Президента Любліна;

• Прогулятись парком навколо Зембожицького водосховища;

• Відвідати один із найбільших музеїв під відкритим небом у Польщі – Музей люблінського села;

• Зустрітись з організаторами Конгресу транскордонного співробітництва.

День був насичений враженнями та відкриттями для мене! Ми пізнали Люблін, який надихає своєю історією, культурою та природою. Кожен момент був сповнений новими знаннями, історіями та турботою від менторів програми – робітників Бюро-Центру міжнародного співробітництва Любліна. Вони завжди були з нами та допомагали в усьому: від перекладів до розв’язання організаційних питань.

І так кожен день програми був наповнений емоціями, новими локаціями та знайомствами. Якщо писати про кожен день – це буде величезна стаття. Простіше поділитись тим, що мені найбільше запам‘яталось.

Студентство. В один з днів ми відвідали Академічний центр культури та медіа УМКС Хатка Жака. Там ми, одразу після екскурсії знялись у відеоафіші Національного форуму студентської культури Польщі.

Цей форум є найважливішою подією, що стосується студентської культури у Польщі. Інсайд: аби зняти відео для афіші мені з дівчатами довелося разів 10 зіграти в настільні ігри та з‘їсти цілу стопку реквізитних чипсів. Цікавий досвід, який можна вписувати в акторське портфоліо.

Окрім того, ми разом поїхали до місця світової трагедії Майданека. Майданек (пол. Majdanek) – другий за величиною гітлерівський табір смерті в Європі, був створений восени 1941 року за наказом Генріха Гіммлера, під час його візиту до Любліна.

Через Майданек пройшло близько 300 000 в’язнів з 26 держав, з них багато євреїв, поляків, значну кількість також складали українці, росіяни та білоруси. Вважають, що у таборі було вбито 80 000 осіб.

Радянська історіографія подає інші цифри — 1 500 000 в’язнів, з них 360 000 жертв.

Саме на території Майданека відбулася наймасштабніша страта євреїв в історії німецьких концтаборів. 3 листопада 1943 року було проведено операцію «Ернтефест», так зване свято врожаю — розстріляно 18 тисяч євреїв. Хоча зустрічаються і значно більші цифри… Для цього було викопано три глибокі ями неподалік одного з полів, а щоб заглушити звуки пострілів транслювали гучну бадьору музику.

Декілька фактів про концтабір Майданик, який нам вдалось дізнатись на екскурсії:

-На мавзолеї Майданека висить напис «Наша доля — попередження для вас»;

-Колона з трьома орлами на території концтабору — є найпершим пам’ятником жертвам концтабору, зроблена полоненими у 1943 році;

-Нацистський концтабір припинив існування після звільнення Любліна Червоною армією 23 липня 1944.

В моєму досвіді, це був другий концтабір (після Аушвіц), який я відвідав. Моторошно. Відчував атмосферу болю і страждань у повітрі. До мурах. І цей стан тримається протягом всього часу. Це страшно! Тільки вже за територією табору відчув себе більш комфортно, повернулося почуття голоду та зникли мурахи під шкірою.

Місце однозначно моторошне і недуже приємне, але раджу відвідати, адже це частина історію, про яку нам слід пам‘ятати. Не через те, що це наша загальнолюдська трагічна пам’ять, а щоб такого більше ніколи не повторилось.

Те що сталося в таборі Майданек просто не передати словами. Це одна з найбільших трагедій в історії людства. Пам’ятаємо…

Повертаючись до проєкту INTERCULTURE 5S. Одним з найбільших моїх відкриттів під час програми було: міста сенсами, культурою та емоціями сповнюють люди!

Наприклад, одна з місцевих мешканок, яка мене надихнула – Анна Чайчик, робітниця Національного музею у Любліні. Анна люб‘язно підписала мені на пам‘ять авторський навчальний зошит з дослідження історії Люблінської унії та провела екскурсію музейним комплексом Люблінського замку.

Познайомились ми цікаво: Анна одразу поцікавилась, чи не бачились ми раніше, бо дуже знайоме обличчя мав. Я на хвилинку відчув себе зіркою, яку впізнають вже в інших країнах) Але ні, ми були до того не знайомі, тож виправили ситуацію – познайомились!

Я був у захваті від харизми та екскурсій від Анни Чайчик. Вона сповнювала кожен куточок музею сенсами та випромінювала велику любов до своєї справи. Це надихає! Екскурсія, ніби щира розмова – захоплює та окутує тебе теплом.

Не здивований, що Анна Чайчик проводила екскурсію для Президентів і для делегацій з різних куточків світу. Вона дійсно тим живе і це захоплює на рівні з історичними об‘єктами! Саме такі люди творять культуру міст, запалюють серця до історії та сповнюють їх сенсами!

А з музейного комплексу Люблінського замку мене найбільше вразили:

1. РОМАНСЬКИЙ ДОНЖОН

Донжон (головна вежа замку) є однією з найстаріших пам’яток на Люблінщині. Усередині мурів триповерхової вежі пробігають спіральні сходи. Нижню частину муру споруджено з ламаного вапняку, верхню – з цегли. Зубці, що увінчують башту, походять з XIX ст.

2. КАПЛИЦЯ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

Це одна з найцінніших пам’яток середньовічного мистецтва у Польщі. Перші згадки про каплицю Святої Трійці походять з 1326 р. Внутрішні стіни каплиці покриті візантійсько-руськими фресками, датованими 1418 роком.

Під час обговорення справи польсько-литовської унії в Любліні 1569 р. каплицю відвідали найважливіші представники Польщі та Литви, а також посли інших європейських країн.

Екскурсія від Анни Чайчик у цих важливих історичних місцях підтвердила, що Люблін – це дійсно місто інспірації (натхнення), як зазначено в слогані міста!

Окрім того, я вперше в житті відвідав галерею сучасного мистецтва – галерею «Лабіринт»у Любліні. Багато хто спитає: а як розуміти сучасне мистецтво? Почнемо з того, що сучасне мистецтво не обов’язково розуміти, важливо його відчувати!

Те, що називають сучасним мистецтвом, — найчастіше лише художні ідеї, які доносять із допомогою нових, а не звичних традиційних медіумів. Тому воно таке дивне. Центром цього підходу є гостра проблема, а не гарні образи.

І взагалі, треба мислити критично й забути, що мистецтво – це тільки оспівування краси.

Мета сучасного художника – не залишити вас байдужим і допомогти пережити новий досвід. Автор хоче, щоб ви зацікавились і замислились.

Наприклад, робота Юрія Білея, «Мета перебування». Експозиція, яка була виставлена в галереї «Лабіринт» на честь 30-ої річниці Незалежності України.

Філософія композиції. Почнемо з того, що фразу “Мета перебування?” чують мільйони українців щоразу, коли перетинають кордон. Питання, що при в‘їзді одразу відрізняє “чужих” від “своїх”, та є початком емігрантської “казки” з багатьма можливими закінченнями.

Його робота через сотню предметів з України (від шкарпеток «Еротичні сни» до диплома магістра) розповідає про українське коріння та іммігрантське життя, торкається теми ідентичності, індивідуальних спогадів та колективної пам’яті. У цьому важкому процесі згадування подій та вражень з минулого є настільки ж важливим, як і факти.

Юрій Білей шукав живі тканини та створює архів усної історії про речі, які є свідками історії, як колективної, так і особистої. І саме цим експозиція знаходить відгук у серці кожного, особливо українця. Унікальний витвір мистецтва!

Я дійшов до думки, що питання про “мету перебування” залишається відкритим. Відсутність чіткої відповіді говорить про те, що воно, можливо, неправильно поставлене, і нинішні розуміння відносин людина-влада-історія потребує переосмислення.

Але не всі розуміють мистецтво і так глибоко підходять до аналізу її витворів. З досвіду спостережень, якщо людина не розуміє сучасного мистецтва, то перша її природна реакція — відторгнення в силу своїх комплексів.

Тригери! Так той чи інший твір б’є по больових точках окремої людини чи великої групи людей. Це територія майже повної творчої свободи самовираження! І цим сучасне мистецтво цінується.

Виходьте також із зони комфорту, намагайтеся зрозуміти незвичне. Як я в галереї «Лабіринт». Аналізуйте свої емоції від побаченого Зберігайте вашу дитячу допитливість і тоді ви будете розуміти сучасне мистецтво, як експерти.

Також, на одному з вихідних, ми ініціативною групою учасників з бажанням послухати орган, випадково відвідали історичну подію Любліна. І тому, ми мали честь бути в Архикатедральному соборі на урочистому відкритті Третього Синоду Люблінської Архієпархії.

Синод, який тоді офіційно відкрився, став третьою асамблеєю такого типу за 214-річну історію Люблінської архиєпархії. Перший синод був заснований і проведений єпископом Леоном Маріаном Фульманом у 1928 р. Другий синод відбувся у 1985 р. коли єпархіальним єпископом Любліна був Болеслав Пилак. Третій відбувся в момент нашого пошуку органної музики і проведений архієпископом Станіславом Будзіком.

У Євхаристії взяли участь члени Синоду та представники всіх парафій в особі парафіяльних священників. А також, окремо хочу зазначити присутність о. Стефана Батруха з візантійсько-української церкви.

Я особисто вражений масштабним церемоніалом, грою органа і хоровим супроводженням! Я вперше був частиною подібного дійства. Щасливий, що мав таку можливість!

Щодо вихідних хочу додати, що ми намагались на кожен виїхати десь за місто. Наприклад, ми так встигли побувати в містах, окремо від програми: Казімеж-Дольни, Замосць, Варшава. Кожна така пригода була сповнена незабутніми пригодами та враженнями від Польщі.

Я дуже багато розповів за програму, а де ж історії про сам Конгрес транскордонної співпраці та волонтерство? Спитаєте ви. А я нарешті до нього тільки дійшов. Уявляєте, наскільки все було насичено та змістовно сповнене.

За день до Конгресу ми взяли участь в урочистій церемонії відкриття в Любліні пам’ятника священномученику, священнику Української греко-католицької церкви Омеляну Ковчу, який загинув під час Другої світової війни концтаборі Майданек. Фігура священника Омеляна Ковча стала об’єднуючою для українського та польського народів, зразком того, наскільки цінною є взаємопідтримка і взаємоповага, незалежно від національності й віросповідання.

В урочистому відкритті пам’ятника взяв участь Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, делегації з різних міст України та безпосередньо учасники Конгресу.

Хочу зазначити, що сам Конгрес тривав 3 дні з 5 по 7 жовтня 2021 року. Так ось, за день до Конгресу після урочистого відкриття пам’ятника ми прийшли у готель «Ibis» в якому відбувався ювілейних захід на інформаційну зустріч з організаторами для розподілення ролей кожного.

Ролі були наступні: інформаційний пункт, видача апаратів для синхронного перекладу, промоція (в яку входило фото та відео знімання з обробкою); координація делегацій з України; ведення чатів прямого ефіру на різних мовах і т. д. Я особисто спробував себе майже в усіх ролях.

Особливо я займався координацією делегації з Кам‘янця-Подільського та відеозйомкою, беручі коментарі у учасників Конгресу щодо їх вражень. Делегація мені дуже сподобалась – ми одразу здружились і обмінялись контактами. Я слідкував за їх таймінгом і щоб вони вчасно встигли прийти на зустріч з Президентом Любліна – Кшиштовом Жуком. Вдалось, хоч це було трохи екстремально, бо вони до останньої хвилини намагались встигнути поїсти і я бігав їх підганяв.

На Конгресі було безліч комунікацій та знайомств. Я особисто познайомився майже з усіма делегаціями з України, з учасниками заходу з Білорусії, Польщі, Латвії та України. Це були діячі від керівників громадських організацій до держслужбовців. Дуже захопливе спілкування, знайомства й обмін новинами досвіду наших країн.

Щодо самого Конгресу, він вперше був проведений за гібридною формулою з учасниками в Любліні та онлайн.  «Місто та регіон 2030» – тема цьогорічного з’їзду, присвяченого майбутньому міст та регіонів перед обличчям нових викликів розвитку в постпандемійній перспективі.

Протягом трьох днів заходу відбулися численні панелі, дискусії та семінари за участю представників місцевого самоврядування, експертів, представників бізнесу та третього сектору.

У рамках Grantower Exchange та Форуму партнерів учасники могли дізнатися про можливості отримання підтримки від обраних грантових програм та познайомитися з потенційними партнерами для спільних проєктів.

Програму урізноманітнили навчальний візит до Пулавського науково-технологічного парку та «вечір невдач», тобто зустріч з бізнесменами за популярною формулою Fuckup Night. Конгрес супроводжувався насиченою програмою культурних заходів, цього року присвячених презентації білоруської культури.

Мені найбільше сподобався «вечір невдач», який був на другий день Конгресу, тобто зустріччю в популярній формулі Fuckup Night. Менеджери з Sollers Consulting, Bolt і Eagle поділилися своїм досвідом щодо того, як невдачі є неодмінною частиною ведення бізнесу і як невдачі в кінцевому підсумку можуть перетворитися на успіх.

А також дуже запам’ятався семінар «На шляху до Європейської молодіжної столиці», на якому були представники Клайпеди (ESM 2021), Тирани (ESM 2022), Любліна (ESM 2023) та Львова. Вони поділилися передовими практиками співпраці між молоддю, молодіжними організаціями та представниками місцевих урядів у контексті подання заявки на звання Молодіжної столиці Європи.

Я особисто на цьому семінарі, який відбувався в останній день Конгресу презентував напрацювання групи з 3-х країн світу у прямому ефірі. Це було дуже страшно, бо на мені була прикута увага аудиторії, світили проєктор і знімали камери. У такій стресовій ситуації я відчув максимальну концентрацію і дуже добре тримався. Цінний досвід, який я запам‘ятаю у житті.

Завдяки проєкту “INTERCULTURE 5S” від Європейського корпусу солідарності я зміг прокачати свої навички: ефективних комунікацій, командотворення, нетворкінгу, дизайн-мислення, журналістики, проєктний і діджитал менеджменту, СММ, відео і фото зйомки з обробкою. А також підтягнути англійську та розпочати вивчати польську мову.

Волонтерство для мене – це можливість служити людям та віддавати свою любов, що повертається сторицею і наповнює життя сенсами. Громадська діяльність для мене – це змінотворчі процеси, які я можу створити щоб сформувати для себе сприятливу середу свідомих громадян, в якій хочеться жити.

Ми маємо об’єднуватись задля прориву та кращого майбутнього вже сьогодні. Для цього – робити маленькі кроки на цьому шляху. Молодь – це сьогодення, за яким майбутнє. Тому я прагну бути прикладом для молоді у своїй активності та свідомості. Впевнений, що це самий сильний мотиватор: коли молодь бачить альтернативу байдужості, безініціативності та комплексу меншовартості (в якому здається, що ти не можеш нічого змінити). Коли вони побачать такого ж самого, молодого, який рушить ці обмеження свідомості та діє, змінюючи себе та світ на краще через волонтерський поклик душі – це надихає.

Найбільша цінність у моєму житті – це люди. Моє очікування від проєкту виправдались – я познайомився з великою кількістю нових людей, однодумців та почув їх історії становлення як особистостей, досвіду самореалізації, кейсів соціальних проєктів та змінотворчих процесів. Це підсилює, мотивує та розширює світогляд, а разом з тим – соціальний капітал зв’язків міжнародного рівня!

Я впевнений, що об‘єднуючись і обмінюючись досвідом ми можемо зробити цей світ кращим. Від участі у волонтерському проєкті я отримав нові знання та цікаву мережу друзів (знайомих) з якими ми можемо тримати певний фронт довіри, а у майбутньому співпраці, досвіду, обміну можливостей, майбутніх спільних проєктів.

Виходячи з вищесказаного, я мав честь бути учасником проєкту «INTERCULTURE 5S: Міжнародна волонтерська діяльність для солідарності в сфері розвитку міст». А також бути членом та амбасадором цінностей Європейського корпусу солідарності! Це моє життя, яке я прагну зробити світлом надії та особистого прикладу для молоді. Повністю розділяю прагнення Європейського корпусу солідарності у поширенні ідей солідарності та волонтерства серед молоді. Для мене волонтерська та громадська діяльність – це вагома складова щастя, як головної мети нашого життя. Я прагну прожити його з гордістю за свій приклад.

Вдячний організаторам, менторам та учасникам проєкту за теплі спогади, довіру та змістовне наповнення. Проєкт був ніби пригода, про яку в майбутньому я напишу у своїй книжці.