21 лютого 2020 року о 10.00 годині в сквері 60-річчя Перемоги відбулися мітинг та церемонія покладання квітів до братської могили на честь загиблих воїнів із нагоди 76 річниці визволення Кривого Рогу від фашистських загарбників, у яких взяли участь і студенти нашого Університету.
За часів Другої світової війни місто було окуповане німецькими військами (з 14 серпня 1941 року по 22 лютого 1944 року).
Перші спроби визволення Кривого Рогу відбулися в жовтні 1943 року, але тоді танковий рейд червоноармійців було відбито фашистами. Під час цієї операції радянським військам вдалося захопити великий плацдарм на правому березі Дніпра.
У січні-лютому 1944 року на заключному етапі Нікопольсько-Криворізької операції 3-го Українського фронту було визначено завдання оволодіти містом Кривий Ріг та відкинути противника за ріку Інгулець. Для наступу на місто були обрані війська 37-ї армії, які наносили удар із північного сходу на Кривий Ріг, та 46-ї армії, які наступали на місто з південного сходу. Війська 8-ї гвардійської, 5-ї ударної та 6-ї армій вели наступ на заході від міста Апостолове.
Наступати доводилося в дуже важких умовах. Глибина оборони ворога дорівнювала п’яти кілометрам. Усе, що можна було пристосувати до вогневих точок, було перетворено на фортеці. Крім того, заважали ще бездоріжжя та густі снігопади. Техніка не могла рухатися такими шляхами, а люди йшли. Не вистачало патронів і снарядів, тому для постачання фронту використовувалися літаки, з яких знімали все озброєння для максимального полегшення.
Безпосередньо у Кривому Розі утримували оборону частини п’яти піхотних та двох танкових дивізій 6-ї німецької польової армії. 21 лютого 1944 року командування 37-ї та 46-ї армій розпочало несподіваний для німців наступ на передмістя Кривого Рогу, розташовані у північно-західному та південному напрямах. У запеклих боях противника було частково знищено, частково взято в полон.
22 лютого 1944 року до 16.00 Кривий Ріг було звільнено від німецьких військ. Протягом наступних двох днів дивізії 34-го стрілецького корпусу вийшли до ріки Інгулець та очистили від німців південно-західну частину міста.
У результаті наступу Червоної Армії, що проводився з 30 січня по 29 лютого 1944 року, три танкові, одна моторизована і 8 піхотних дивізій Вермахту (6-та армія) були розгромлені. Війська втратили понад 40000 чоловік. У полон було захоплено 4600 чоловік. Майже все важке озброєння та автотранспорт були кинуті при відступі або розбиті ударами радянських військ.
Під час визволення міста формуваннями 3-го Українського фронту, спеціальним зведеним загоном 37-ї армії під командуванням підполковника Аркадія Шурупова, частина міста була врятована від затоплення.
Радянські війська, що визволяли місто – 37-ма армія, 46-та армія й 17-та повітряна армія. Військам, які брали участь у визволенні Кривого Рогу, наказом Ставки ВГК від 22 лютого 1944 оголошено подяку та в Москві дано салют 22-ма артилерійськими залпами з 220 гармат. Наказом Ставки в ознаменування здобутої перемоги з’єднання і частини, що відзначилися в боях за визволення міста, 22 військових формування отримали найменування «Криворізьких».
29-го лютого 1944 р. завершився останній етап Нікопольсько-Криворізької наступальної операції Червоної Армії. Битва за нікопольський марганець та криворізьку руду, яка розпочалася у жовтні 1943 року, завершилася перемогою радянських військ.
Німецький військовий історик генерал Курт Тіппелькірх писав у своїх мемуарах, що поразка фашистських військ біля Кривого Рогу та Нікополя за своїми масштабами була схожа на катастрофу, яку зазнала фашистська армія під Корсунь-Шевченківським.
