15 ГРУДНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЧАЮ

Свято на честь одного з найулюбленіших напоїв світу вперше відзначили у 2005 році. Первісна його мета полягала в залученні уваги світової громадсь-кості до проблем чайної індустрії. Ідея свята прижилася, і сьогодні Міжнарод-ний день чаю із задоволенням відзначають у багатьох країнах. Основні урочис-тості проходять в Індії і Шрі-Ланці – країнах, що займають лідируючі позиції на світовому ринку чаю. Пізніше до них приєдналися Індонезія, Кенія, Уганда та інші держави, які теж вносять істотний внесок в розвиток чайної індустрії. Скромні бюджети не дозволяють їм розорятися на масштабні урочистості, тому вони проходять без помпи, але душевно і зі смаком. У цей день влаштовуються колективні чаювання, костюмовані гуляння з піснями і танцями, а також народ-ні ярмарки з дегустацією різних сортів чаю. Втім, шанувальники напою з інших країн теж осторонь не залишаються.

Сама поява чаю овіяна легендами. Найчастіше посилаються на ту, згідно якої першими стали вживати настій листя пастухи на півдні Китаю, звернувши увагу на тварин, які щиплють листочки з кущів і робляться бадьорішими.

Звідки виникло слово «чай» і що воно означає для нас? У Китаї чай має сотні назв залежно від району зростання, типу або сорту («шуйсен», «юнь-нань», «тунчи», «байча», «чича», «хуача»). Але саме споживане найменування – це «ча», що означає «молодий листочок». У різних провінціях по-різному вимовляється це слово: «ч’ха», «цха». Всі інші народи світу запозичували свої найменування чаю у китайців.

Для багатьох будь-який чай добрий, лише б настій був потемніший. Але, виявляється, між чаєм є різниця, і дуже велика.

Чорний чай виходить в результаті проходження сировиною всіх стадій обробки – зав’ялення, скручування, ферментації, сушки і сортування. Для отри-мання зеленого чаю з названих стадій лист проходить скручування, сушку і сортування. Червоний і жовтий (білий) чай піддається всім стадіям обробки, але не повною мірою. Червоний чай по характеру виробництва ближче до чорного, а жовтий – до зеленого, оскільки ступінь ферментації червоного вище, ніж жов-того.

Чай містить розчинні і нерозчинні у воді речовини: фенольні сполуки, ка-техіни, цукри, пектинові речовини, спирти, кислоти (янтарна, лимонна, молоч-на), амінокислоти, похідні пурину (кофеїн, гуанін, аденін, теофелін, теобромін), пігменти, вітаміни, ферменти, мінеральні і ароматичні речовини, білки, целю-лозу, крохмаль, водорозчинні вітаміни (C, B1, B2, PP, B15, K).

Справжній любитель чаю цікавиться його приготуванням не тільки по-ширеним способом, а і по-іншому, з використанням національних особливос-тей. Не всі національні способи заварки є правильними з погляду сучасних нау-кових уявлень, але проте багато з них є вельми популярними. Вони тісно пов’я-зані з географічними, кліматичними, соціальними і іншими умовами окремих країн, їх не можна механічно застосовувати в інших умовах. У більшості країн світу чай вживають у вигляді звичного для нас напою, який представляє собою водний екстракт чаю. Проте, існують екзотичні чайні напої, дуже відомі і до сих пір вживані – це тибетський та монгольський. Приготовані такими спосо-

бами чайні напої можуть бути взагалі незрозумілими та відштовхуючими за ви-дом та смаком у нашій помірній кліматичній зоні, але в умовах степів Монголії та Калмикії або високогір’я Тибету саме ці напої допомагають відновити сили та вгамувати спрагу.

Тибетський спосіб

У Тибеті чай вживають в їжу як у звичайному для всіх народів рідкому вигляді, так і в сухому.

Чайний напій в Тибеті називається часуйма і є міцним цегляним чаєм (приблизно 50-75 г сухого чаю на 1 л води), в який додані вершкове (обов’язко-во топлене) масло яка (100-250 г на 1 л) і сіль за смаком. Всю цю суміш (гаря-чу!) збивають в спеціальному довгастому бочонку, доти поки не вийде од-норідний за консистенцією густий напій – дуже калорійний і тонізуючий, а то-му здатний майже миттєво відновлювати сили знесиленої в гірських умовах людини.

Сухий чай в Тибеті вживають для приготування національного смаколика «цзамбу» (підсмажене ячмінне борошно змішується і ретельно перетирається із маслом яка, сухим цегляним чаєм і сіллю). Таким чаєм завжди можна відновити сили у мандрівках в умовах високогір’я.

Монгольський спосіб

Монгольський спосіб вживання чаю схожий у принципі з калмицьким і частково з киргизьким. Це один з якнайдавніших способів, широко поширений від пустелі Гобі до межиріччя Волги і Дону.

Основними компонентами є зелений цегляний чай, молоко, масло, боро-шно і сіль. Залежно від національного району, де уживається чай по-монгольски, всі його елементи, окрім цегляного чаю, можуть варіювати. Так, молоко може бути коров’ячим, верблюжим, а масло може бути іноді зовсім від-сутнім або замінюватися і доповнюватися топленим салом (яловичим, бара-нячим); борошно може бути пшеничним, ячмінним, житнім і доповнюватися рисом, пшоном (гаоляном). Іноді разом з сіллю кладеться чорний перець го-рошком з розрахунку – одне зернятко на стакан, а у калмиків – лаврове листя, рідше – мускатний горіх.

А чи доводилося вам куштувати екзотичні види чайних напоїв? Яке ваше враження?

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Залишити відповідь

331 разів прочитано