“ДонНУЕТ в обличчях”: про волонтерство і перший день повномасштабного вторгнення
Університет Туган-Барановського має соціальний проєкт “ДонНУЕТ в обличчях”. Тут ми говоримо з випускниками та викладачами Університету, говоримо про студентські роки, здобутки та університетське життя. Проте, з 24 лютого 2022 року все кардинально змінилось – повнамасштабна війна, яку розпочала росія, вплинула на кожного з нас. Яким був перший день війни, як змінилося оточення і пріоритети, як справлятися з тривогою та про волонтерську справу поговоримо в наступних випусках проєкту “ДонНУЕТ в обличчях”.
Сьогодні ми говоримо з Ксенією Костянець, фахівчинею відділу зв’язків з громадскістю Університету Туган-Барановського, фотографкою.
ПОЧНІМО!
- Ваше ім’я та прізвище (по-батькові за бажанням:)
Костянець Ксенія, провідна фахівчиня Центру зв’язків з громадськістю та профорієнтації в Університеті Туган-Барановського. Займаюсь контентом (фото/відео/текст) та промоцією Університету в соцмережах.
- Як Ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи змінилося Ваше життя після повномасштабного вторгнення?
За день до повномасштабного вторгнення планувала ремонт. 24 лютого зустріла нажахана та розгублена. Здивування не було, адже росія – країна-терористка, яка століттями веде загарбницьку тоталітарну політику і стосовно України також До того ж, у 2014 році анексувала Крим та тимчасово захопила Донеччину і Луганщину, тож її повномасштабне вторгнення, на мою думку, було справою часу.
Життя змінилося повністю.. Розділилося на життя в мирний час і життя під час великої війни. Змінилися звички, ритм і темп життя, діяльність у вільний час. Будь-яка криза підсвічує важливі моменти, як негативні, так і позитивні. Я втратила багато близьких людей і набула нових знайомств. Я стала ще уважнішою до інформації, до інфобульбашки своєї і свого оточення. Остаточно перейшла на українську мову, адже це питання завжди на часі. Проходжу курси з тактичної медицини, по перевірці фейків та розпізнавання ІПСО. Творю сучасну культуру, є учасницею творчого угрупування Poroda у Кривому Розі Займаюся волонтерською діяльністю.
- Як ви справляєтесь з тривогою?
З тривогою справляюся) на початку звернулася до психотерапевтів на безоплатній основі. У перші дні великої війни спеціалісти надавали свою допомогу на безоплатній основі. Пізніше увійшла в терапію офіційно, час від часу звертаюся до своєї психотерапевтки, коли важко розібратися самій. Маю і свої лайфхаки, як зменшити тривожність: передивлюся старе кіно, серіали і мультики, які бачила 100 разів. Перегляд старих стрічок, коли ти в курсі, чим усе завершиться значно зменшують тривожність. Ще збираю пазли або роблю колажі.
- Якщо ви займаєтесь/ займалися волонтерською справою, розкажіть про це.
Про волонтерську діяльність можна говорити постійно, адже щодня моє життя і діяльність спрямована на наближення нашої Перемоги. Плела сітки, робила вибухові коктейлі, шукала і спрямовувала людей на локації для допомоги ТрО, готувала їжу бійцям, збирала одяг для переселенців. Але найбільша допомога проявилася у виготовленні павербенків для Героїв та Геройок ЗСУ, тероборони, ДСНС та парамедиків. Ми днями і ночами робили зарядні пристрої, говорили про це в соцмережах, просили розповідати про це наших друзів. Збирали величезні суми за добу від знайомих і незнайомих людей, шукали необхідні матеріали, коли дістати їх тут, в Україні, під час війни було майже нереально. Я дякую кожному, хто долучився до цієї некомерційної ініціативи, дякую друзям з-за кордону!
Наразі проводжу колажні майстерні у Кривому Розі, куди може прийти кожен охочий – посилання на інсту. З кожної майстерки передаю донат на актуальний збір. Взагалі, кожен свій кошт я розраховую не лише на свої потреби, а й на потреби ЗСУ. Також роблю вклад в економіку держави, купуючи каву щодня. Безмежно вдячна нашим Захисникам і Захисницям за можливість, за кожну мою можливість!
Слава Україні!
