ДонНУЕТ в обличчях

«Ти навчаєшся не для когось, ти навчаєшся для себе», – Бочарова Юлія Геннадіївна

До 100-літнього ювілею Університету Туган-Барановського ми створили спеціальну серію інтерв’ю. Ми спілкуємось з людьми, які пов’язали свої життя з ДонНУЕТ.

Сьогодні ми поділимось історією Бочарової Юлії Геннадіївни, життя якої вже більше 18 років пов’язано із Університетом Туган-Барановського. Вступивши у далекому 2002 році на навчання у ДонНУЕТ, вона у 2007 році стала однією із перших випускниць вже національного Університету (до цього часу університет мав статус державного). Сьогодні Юлія Геннадіївна – завідувачка кафедри економіки та міжнародних економічних відносин, доцентка кафедри міжнародної економіки, докторка економічних наук.

  • Коли Ви закінчили Університет? Та яку спеціальність здобули?

Я закінчила Університет у 2007 році за спеціальністю «Міжнародна економіка», отримала диплом з відзнакою та здобула кваліфікацію «Магістр з міжнародної економіки». У 2011 р. у спеціалізованій вченій раді ДонНУЕТ захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю 08.00.02 – «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» та здобула науковий ступінь кандидата економічних наук.

  • Чому вирішили пов’язати своє життя з науковою діяльністю саме у ДонНУЕТ? Яку посаду обіймаєте?

Своє життя вирішила пов’язати із науковою діяльністю взагалі, науковою діяльністю в ДонНУЕТ зокрема через ряд причин:

  1. ДонНУЕТ – моя alma mater.
  2.  Значний науковий потенціал ДонНУЕТ в цілому та кафедри міжнародної економіки зокрема.
  3. Мені завжди подобалася наука, наукова діяльність. Будучи студенткою, я активно брала участь у науковому житті кафедри, інституту.
  4. Мрії батька та підтримка родини. Тут тривала історія. Вона своїм корінням сягає у минуле. Коли я народилася, мій батько був на фінальній стадії роботи над дисертацією. Однак, ситуація в країні (80-ті роки), народження другої дитини (моєї сестри) поступово призвели до того, що вже майже написана дисертація не була захищена. Батько був змушений йти працювати на шахту, щоб прогодувати родину. Його мрії та зусилля не були втілені та реалізовані у життя. У мені батько побачив науковий потенціал (добре навчалася, була членом Малої академії наук, здобувала перемоги у різних олімпіадах та наукових конкурсах, у т.ч. була учасником програми «Обдаровані діти» та ін.), розвиток якого постійно заохочував та підтримував, постійно казав про те, що хоче, щоб я захистила дисертацію, була успішною на науковій ниві. Батько мене дуже часто, жартуючи, називав «професор», таке звернення прижилося у нашій родині, то у мене немає варіантів – треба до цього прагнути, відповідати))). Не можу й не сказати про свою маму, яка завжди підтримувала мене, а під час роботи над дисертацією взагалі стала найкращим на світі тилом.
  5. Збіг обставин. Коли я закінчувала навчання у магістратурі (2007 р.) ДонНУЕТ, нам повідомили про набір в аспірантуру. На родинній нараді вирішили, що треба спробувати. Я спробувала. Так я вступила на навчання до аспірантури.

Ось так всі зірки склалися і в моєму житті з’явилася наука.

Сьогодні обіймаю посаду завідувачки кафедри економіки та міжнародних економічних відносин.

  • Чим Ви любите займатися у вільний час? Розкажіть про Ваше хобі чи улюблену справу.

Насправді, часу для всіх моїх уподобань не вистачає. У мене є двоє дітей (7 і 4 роки), тому зараз всі мої хобі пов’язані з інтересами, бажаннями і прагненнями, які виникають у дітей. Вони ситуаційні. Однак, із усього їх різноманіття, мені найбільше подобається робити щось своїми руками для дітей. Взагалі, я вважаю, що у кожної дитини має бути щось таке, що зроблене її мамою, такий оберіг. Тривалий час я робила для дочки різноманітні прикраси для волосся. Зараз у планах спробувати зробити брошку із бісеру. Періодично із дочкою ми шиємо різні м’які іграшки. І такий парадокс: серед усього різноманіття іграшок, у тому числі і м’яких, її улюблена, з якою вона спить, пошита власноруч 😊

  • Чи змінилося Ваше коло інтересів з часів студентської лави?

Коло наукових інтересів практично не змінилося зі студентських років, а от інтереси по життю – вони змінюються, доводиться враховувати наявний часовий ресурс, можливості і потреби.

  • Чи відрізняється Ваше студентське життя від життя сучасного студента?

Відрізняється дуже-дуже. По-перше, відмінності полягають у ставленні до викладачів та відносинах між здобувачами вищої освіти і викладачами. Ми відчували і розуміли авторитет викладача. Для нас викладачі були ніби «святі люди»: особливі, неймовірно талановиті, розумні, ерудовані, вмілі та ін.

По-друге, це зацікавленість у навчальному процесі. У групі, у якій я навчалася, була дуже значна конкуренція, що постійно стимулювало особистий розвиток, прагнення до знань. Як наслідок, таких ситуацій, коли ти ставиш питання в аудиторії, а воно іде у простір (це зустрічається сьогодні доволі часто) взагалі не було! Зовсім по-іншому відбувався навчальний процес. Ти йшов на заняття і розумів, що будуть питання, буде цікава дискусія. Зараз конкурентна боротьба практично відсутня і це позначається на здобувачах, на викладачах, оскільки ми єдина система.

Зараз зустрічаються поодинокі випадки, коли ти бачиш прагнення студента до знань, але з кожним роком таких дітей стає менше. Слід розуміти, що це не проблема лише Університету або Кривого Рогу, це проблема вищої освіти в цілому. Змінилося ставлення до освіти: здобувачі не розглядають її як особисте збагачення, можливість для свого особистого зростання. Розглядають її лише як необхідну умову для того, щоб отримати нормальну роботу. Мій батько завжди казав, що головне – це не оцінки, а те, що в голові. І я з ним цілком погоджуюсь! Це мають розуміти наші здобувачі, адже їм ще складати іспит перед життям.

  • Поділіться з нами Вашою незабутньою історією з часів студентства :-)

Таких історій у мене багато 😊 Під час свого навчання в ДонНУЕТ я проживала у гуртожитку, що знаходився біля автостанції «Критий ринок» у Донецьку. На нашому поверсі всі гарно навчалися. Ми постійно готувалися разом, це було класно.

Була у нас така, навіть не знаю, як назвати, прикмета. Вважалося, що ті, хто зайшов до аудиторії першим, у першій 5-ці, неодмінно отримають гарну оцінку. Так от, під час зимової сесії (на вулиці була завірюха і сильний мороз), був дуже складний екзамен, я з одногрупницями (втрьох, проживали разом у одній кімнаті) о 6:00 ранку пішки йду до навчального корпусу, аби потрапити у першу 5-ку. Екзамен розпочинався о 9:00. Уявіть, як ми здивувалися, коли ми прийшли о 7 ранку до корпусу, а там вже була черга 😊.

  • Якщо Ваше життя склалося інакше, Ви уявляєте себе в іншій сфері? Чи уявляєте Ви своє життя без викладацької діяльності?

Важко сказати… На жаль, ситуація в освіті не сприяє тому, щоб викладачі і здобувачі хотіли працювати в цій сфері, зарплатня невисока. Ми ж розуміємо, що навіть дуже гарні переконання, не дозволяють вам годувати свою родину. Періодично, думки виникають, чим би я хотіла зайнятися, якби не викладала. Поки мені це складно уявити, але… Скоріше за все, я б із задоволенням працювала аналітиком. Мені подобається робити висновки, аналізувати якісь дані, розробляти рекомендації. Думаю, що мої знання і навички були б корисними у цій сфері.

  • Оскільки Ви пройшли всі кола студентського життя в Університеті, ми б хотіли, (з огляду на Ваш досвід), аби Ви поділилися лайфхаком чи корисною порадою для студентів нашого Університету :-)

Моя корисна порада: у всіх здобувачів вищої освіти мають сидіти в голові декілька фраз:

  1. Ти все зможеш! Тільки треба трошки попотіти, адже нічого не дається просто так!
  2. Ти навчаєшся не для когось, ти навчаєшся для себе!

Головні фрази, які має розуміти кожна людина у будь-якому віці, у будь-якій сфері. Ці фрази рухають тобою постійно і роблять тебе кращим.

  • Можливо Ви привітаєте рідний ДонНУЕТ з Днем Народження?

Щиро вітаю професорсько-викладацький склад, співробітників та студентів із 100-річчям від дня заснування Університету. За 100-річну історію розвитку ДонНУЕТ він неодноразово доводив, що Університет – це не стіни, це не матеріально-технічна база, а, у першу чергу, люди, які працювали/працюють та здобувають/здобувають освіту в ньому, це велика дружня родина ДонНУЕТ.

Рідний ДонНУЕТ, вітаю тебе із днем народження, бажаю й надалі продовжувати та примножувати свою родину, свої славні традиції, бажаю міцного здоров’я, у т.ч. фінансового))), розвитку, процвітання, нових перемог та звершень на науковій та освітянській ниві, вірю в твоє яскраве майбутнє та щасливу долю.

174 разів прочитано