Університет Туган-Барановського інформує: 27 листопада в Україні вшановується День пам’яті жертв голодоморів. До цієї скорботної дати, бібліотека Університету Туган-Барановського пропонує тематичну літературу.

• Повість “Голодомор” (1990) українського письменника Євгена Гуцало (1937-1995) розповідає про ті трагічні сторінки історії Українського Народу, які в радянські часи приховували навмисно. В пам’яті українських селян назавжди викарбувалися страшні картини голодомору 1933 року, людське життя в ті часи перетворилося на пекло. Досі в селянські сни приходять похмурі тіні померлих, досі болить душа, що звідала нелюдське горе. А в той час, коли вимирало українське село, більшовики заявляли про розквіт соціалістичного будівництва. Саме тоді Сталін проголосив знамените своїм лицемірством гасло: “Жити стало краще, жити стало веселіше!” Під цей бравурний акомпанемент померлих від голодомору закопували у великих могилах, а траплялося й так, що закопувати було вже нікому. Ми зобов’язані знати правдиву історію своєї землі – саме про таку історію розповідає повість Євгена Гуцала “Голодомор”.

• Повість “Марія” — про воістину страшні метаморфози людського буття в умовах більшовицького геноциду, серед сили-силенної гріхів якого був і чи не найбільший — голодомор. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом із рештою українців страшного голоду. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач із кожною сторінкою твору все чіткіше не усвідомлював, що у цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисна перед злом.

• Наталка Доляк “Чорна дошка”. Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки… Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років.

• Книжка “Голодомор: спогади однієї родини” Івана Коломийця присвячена пам`яті всіх безневинних жертв найбільшої трагедії українського народу – штучного голодомору 1932-1933 рр., організованого московсько-більшовицькими окупантами України. Перед читачами розгортаються картини трагічних подій в селах на Полтавщині: жахливі, нелюдські умови життя знесилених голодом людей, голодне божевілля, голодна смерть, безпідставні арешти й висилки. Вихід книжки у світ – болісна згадка автора про ні в чому не винних, замордованих голодомором співвітчизників.