Достатність капіталу банківських установ України: сучасний стан та міжнародний досвід

Фінансова стійкість та надійність банківської установи, її розвиток в умовах глобалізації економіки багато в чому залежить від належного обсягу банківського капіталу. Досвід світових фінансових криз показує, що банкам необхідно продовжувати вдосконалювати стратегію по управлінню капіталом, встановлюючи якісні та кількісні критерії до нього з метою покриття непередбачених втрат. Достатній рівень капіталу відкриває перспективи розвитку для банку й, навпаки, недостатній його рівень значно дестимулює поточну банківську діяльність та унеможливлює досягнення банком фінансової стійкості на довгострокову перспективу. Тому питання достатності рівня банківського капіталу та його регулювання є вкрай актуальним як для світової банківської системи, так і для банків України зокрема.

У роботах авторів зарубіжної наукової школи сутність банківського капіталу зводиться до його загальноприйнятого визначення математичним шляхом, як різниці між наявними в банку активами та зобов’язаннями. Зарубіжні науковці розглядають капітал як певне багатство, яке належить особі або організації та складається з певних коштів, має за свою мету вкладання інвестицій або створення банку чи компанії (Oxford Dictionaries). Інший західний інформаційний ресурс «Investopedia» розглядає капітал банківських установ як певну мережу, яка дає кредиторам покрити свої позови для банку, коли він ліквідує свої активи.

Розглядаючи судження вітчизняних науковців, варто відзначити, що під банківським капіталом розуміють певний фонд, до якого входять власні, позичені та залучені кошти, якими розпоряджається банк для формування фінансових, матеріальних та інших видів активів для ведення своєї діяльності, забезпечення фінансової стабільності та отримання прибутку в довгостроковому періоді.

Якщо розглядати міжнародний досвід щодо регулювання капіталу банківських установ, то варто, в першу чергу, виділити міжнародні стандарти, які були розроблені Базельським комітетом із банківського нагляду в складі комплексного пакету з проведення реформ міжнародної системи банківського регулювання і нагляду. Базельські стандарти були розроблені для підвищення рівня фінансової стійкості банків і захисту прав клієнтів фінансових послуг. Угода «Базель-ІІІ» була затверджена у 2010 році й повинна була бути повністю реалізована у 2019 році.

Головною метою цієї угоди є збільшення якості та прозорості банківського капіталу, запровадження механізму покриття ризиків за рахунок капіталу, а також стимулювання кроків щодо збільшення резервів капіталу банківських установ. Тепер основний капітал банків повинен переважно складатися із нерозподіленого прибутку та простих акцій. «Базель-ІІІ» запроваджує нові стандарти відносно капіталу та ліквідності.

Якщо порівнювати «Базель-ІІІ» з минулим документом «Базелем-ІІ», то можна виділити наступні основні зміни:

1. Затвердження нових вимог до якості капіталу (введення нових нормативів до мінімального розміру капіталу 1-го рівня та базового капіталу 1-го рівня, а також подальше їх збільшення).
2. Підвищення вимог до достатності капіталу (акціонерний капітал зростає з 2 % до 4,5 %; капітал першого рівня збільшується з 4 % до 6 %; сукупний капітал залишається на рівні 8%).
3. Велике розширення норм покриття ризиків у формулі достатності капіталу та збільшення вимог щодо позабіржових операцій, а також щодо перерахунку рівня кредитного ризику із врахуванням впливу можливого фінансового стресу.
4. Запровадження коефіцієнту левериджу (відношення капіталу до активів, тобто без зважування).
5. Зміна нормативів коефіцієнтів ліквідності, а саме коефіцієнту ліквідного покриття та коефіцієнту чистого стабільного фінансування (ліквідних активів тепер повинно вистачити на 30 днів, якщо відбувається відплив коштів).
6. Також посилюється нагляд за корпоративним управлінням, впровадженням стрес-тестів, агрегуванням ризиків, підвищується прозорість за веденням складних фінансових операцій.
7. Запроваджується додатково новий буфер консервації капіталу (повинен покривати втрати у період фінансової та економічної нестабільності, формується тільки за рахунок базового капіталу (2,5 %) та контрциклічного буфера капіталу (вводиться на додаток до буфера консервації капіталу та формується за рахунок базового або іншого виду капіталу).

НБУ також, як і багато інших світових центральних банків, поступово вводить аспекти цієї угоди, так уже були підвищені вимоги до мінімального рівня регулятивного капіталу банку, встановлені строки по формуванню буфера консервації капіталу та контрциклічного буфера капіталу (з 2020 року), з 2018 року почався розрахунок коефіцієнту покриття ліквідністю (LCR). Також НБУ веде роботу з реалізації планів імплементації чотирьох фундаментальних актів для європейського банківського сектору: директиви ЄС 2013/36 та Регламенту ЄС №575/2013 (пакет CRD/CRR IV), який встановлює правила доступу до діяльності кредитних організацій, визначає інструменти пруденційного нагляду та наглядові повноваження; директиви 2009/110/ЄС (визначає правила здійснення пруденційного нагляду за діяльністю установ, що працюють з електронними грошима); директиви 2002/87/ЄС щодо додаткового нагляду за банківськими групами.

Виділяють такі позитивні та негативні наслідки на перших етапах для банківських установ України при запровадженні «Базеля-ІІІ»:

1. Позитивні: підвищиться рівень конкурентоспроможності банківського сектору України; гармонізується структура активів банківських установ та їх обсяги; з’являться нові фінансові та банківські послуги; сформується певна загальнодіюча на рівні країни антикризова система по управлінню банківськими установами в момент прояву різних ризиків; збільшиться рівень фінансової стійкості та платоспроможності багатьох банків; зменшення впливу ризиків на загальну банківську систему країни тощо.
2. Негативні: банки, що не в змозі відповідати новим вимогам щодо достатності регулятивного капіталу та ліквідності ‒ будуть ліквідовані (вже відбувається така тенденція у банківському секторі України, але з іншої сторони ‒ це може бути і позитивним наслідком, оскільки банківська система країни від цього стане більш стабільною та буде в змозі реагувати на вплив багатьох ризиків); на перших етапах буде відбуватися зниження попиту інвесторів до акцій у банківському секторі, оскільки банки будуть знижувати розмір дивідендів, через переформатування капіталу та пристосування його до нових нормативів; у короткостроковій перспективі відбуватиметься зниження обсягу кредитування клієнтів, через встановлення нових вимог до капіталу та ліквідності банків.

Для підвищення достатності капіталу банківським установам України експерти-фінансисти та науковці рекомендують зробити наступні кроки:

– залучати субординований борг;

– залучення капіталу іноземних інвесторів у банківський сектор;

– зменшити частку активів, яким притаманний високий ризик;

– здійснити реформування у корпоративній стратегії, особливо у частині надання банківських послуг для отримання більшого прибутку;

– збільшувати свій капітал за рахунок додаткових коштів власників банку та проведення емісії;

– через механізм реструктуризації сприяти об’єднанню слабких банків із провідними банками, що діють на території України (шляхом злиття або поглинання, це дозволить поліпшити репутацію банківського сектору в цілому, збільшить кількість наданих послуг та їх собівартість тощо);

– продовжувати впроваджувати усі аспекти угоди «Базель-ІІІ» з урахуванням досвіду інших провідних країн світу.

Таким чином, повна імплементація угоди «Базель-ІІІ» дозволить покращити фінансову стабільність та стійкість вітчизняних банків, поверне довіру з боку клієнтів, зменшить вплив ризиків на їх діяльність і відкриє перспективи для розвитку вітчизняного банківського сектору та економіки країни в цілому.