«ДонНУЕТ в обличчях»: війна є частиною нашого життя

Сьогодні ми говоримо зі студенткою Університету Туган-Барановського, освітньої програми «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність», Резніченко Юлією.

ПОЧНІМО!

  • Коли Ви вступили до Університету Туган-Барановського?

У 2019 році.

  • Як Ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи змінилося Ваше життя після повномасштабного вторгнення? 

Приблизно опів сьомої ранку мене з хлопцем розбудила свекруха і промовила «Війна почалася». З тієї миті сон зняло дуже швидко, увесь час був прикутий до телевізора на каналі новин, а також стрічок новин у телеграмі. Перший час був змішаний стан – наче це сон і нереально, але в той же час – це було очевидно, проте зненацька. Нас вже морально готували до цього починаючи з 16 лютого, коли іноземні ЗМІ публікували інформацію про начебто запланований напад. Це було очевидно, проте ніхто не хотів признавати таку реальність. Був не страх, а шоковий стан. Моніторинг новин не давав моральних сил на відвідування пар у той день.

Звичайно життя змінилося. Було зруйновано щось всередині себе, але з іншої сторони це дозволило побачити усю ситуацію в країні ще глибше. Я думаю що щодо морального плану, то мені здається моя психіка вирішила увімкнути аварійний режим(або захисна реакція), і це супроводжувалося ще дуже довго. Війна вдарила звичайно у першу чергу по гаманцю, подорожчання цін. Проте ця ситуація показала єдність наших громадян.

  • Як ви справляєтесь з тривогою?

Ніяк. Це частина мого життя, моя психіка почала ігнорувати тривожність, проте її негативний вплив на моє здоров’я нікуди не дівся. В основному воно проявляється у вигляді короткочасних епізодів депресії.

  • Якщо ви займаєтесь/ займалися волонтерською справою, розкажіть про це.

Я донатила та купувала продукти харчування для наших військових.

117 разів прочитано