«ДонНУЕТ в обличчях»: було прийнято рішення докласти максимальних зусиль для підтримання належного рівня викладання
Сьогодні ми поговоримо зі Світланою Анатоліївною Остапенко.
- Чому вирішили пов’язати своє життя з науковою діяльністю саме у ДонНУЕТ? Яку посаду обіймаєте?
У 2014 році я отримала пропозицію доєднатись до викладацького колективу переміщеного у Кривий Ріг вищу та з 2015 року очолюю кафедру іноземної філології, українознавства та соціально-правових дисциплін.
- Як Ви зустріли 24 лютого 2022 року? Чи змінилося Ваше життя після повномасштабного вторгнення?
24 лютого після отримання звістки про початок війни я була занепокоєна майбутнім країни, моєї сім’ї, моїх студентів. Викладачі кафедри продовжували здійснювати освітній процес у дистанційному форматі, звертались до мене за роз’ясненнями щодо його організації. Нами було прийнято рішення докласти максимальних зусиль для підтримання належного рівня викладання та свого професійного рівня. Задля цього ми відвідували курси підвищення кваліфікації на платформі Prometeus, готували публікації у друкованих виданнях, розробляли навчальну програму «Практики психолого-педагогічного супроводу та підтримки учасників освітнього процесу в умовах воєнних дій» для викладачів університету.
Іншим напрямком нашої роботи була організація зустрічей наших здобувачів освіти з професіоналами, роботодавцями, відомими людьми:
- Недою Нежданою, драматургом, перекладачем, головою українського комітету мережі «Євродрама»;
- Романом Козловим, головним редактором наукового фахового журналу «Синопсис: текст, контекст, медіа»;
- Полом Бредбієром, викладачем Університету імені Альфреда Нобеля, громадянином Великобританії зі ступенем з історії Кембриджського університету;
- Хуаном Палмою, медичним референтом проекту Дніпро-Південь – Medicines Sans Frontieres);
- Михайлом Денисенком, перекладачем Médecins Sans Frontières;
- Ганною Резік, ТОВ «Світ Мов».
Звичайно, моє життя, як і життя багатьох українців, змінилося кардинально: відбулась переоцінка цінностей, української ідентичності; зовсім інше ставлення до рідної мови і культури.
