«У моїй родині вже не одне покоління освітяни та науковці», – Горіна Ганна Олександрівна
Соціальний проєкт «ДонНУЕТ в обличчях» створений до 100-річя Університету, спеціально для спілкування з персонами, чиє життя міцно пов’язане з вищим навчальним закладом. Героїнею сьогоднішнього випуску стала Горіна Ганна Олександрівна, випускниця Університету Туган-Барановського-2008.
- Чому вирішили пов’язати своє життя з науковою діяльністю саме у ДонНУЕТ? Яку посаду обіймаєте?
У моїй родині вже не одне покоління освітяни та науковці, але це не було вирішальним фактором. Мені подобалась моя спеціальність «Міжнародна економіка» та студентська наукова робота, тому вирішила вступити до аспірантури та продовжити навчання. Паралельно почала викладати на своїй випусковій кафедрі на якій була студенткою
Наразі обіймаю посаду завідувача кафедри туризму та країнознавства.
- Як змінилося Ваше життя після цього?
Майже не змінилось)) Я не відчула особливої різниці. Написання тезисів, курсових робіт та дипломної роботи (поки я була студенткою) майже не відрізнялось від написання статей та дисертації в аспірантурі. Додалось викладання. Оце було дійсно нове враження та захоплення!
- Чи стали Вам у нагоді на робочому місці знання, отримані в Університеті?
100% знадобились! І навіть не тільки отримані знання, а вміння та навички навчатись, опановувати щось нове, шукати та знаходити потрібну мені інформацію.
- Чим Ви любите займатися у вільний час? Розкажіть про Ваше хобі чи улюблену справу.
У вільний час намагаюсь плавати у басейні)), поспілкуватися з рідними та друзями, які зараз далеко. Закінчила художню школу та любила малювати, проте на це зараз зовсім не вистачає часу, як на і на читання чогось, окрім наукової та навчальної літератури.
- Пам’ятаєте часи, коли Ви були студентом? Чи відрізняється Ваше студентське життя від життя сучасного студента?
Так, дійсно відрізняться. 10 років тому студенти більше часу приділяли навчанню. Проте, і встигали відпочивати (у цьому сенсі нічого не змінилось). У мене в групі була реальна конкуренція за п’ятірки (тоді ще була інша система оцінювання). Коли я закінчувала магістратуру, у групі приблизно 75% студентів отримали червоні дипломи. На старших курсах тоді працювали одиниці. Часи змінились…
- Поділіться з нами Вашою незабутньою історією з часів студентства :-)
Не знаю, як мені це вдалося, але я змогла під час захисту кандидатської дисертації налаштувати себе на супер позитивний лад. Зовсім не переживала та змогла отримати задоволення від процесу. І це все незважаючи на те, що дописувала дисертацію я, лежачи у гіпсі на усю ліву ногу!
- Якщо б Ваше життя склалося інакше, Ви уявляєте себе в іншій сфері? Чи уявляєте Ви своє життя без викладацької діяльності?
Останнім часом починаю уявляти)) Проте на 100% змінити фах дуже складно…
- Оскільки Ви пройшли всі кола студентського життя в Університеті, ми б хотіли, (з огляду на Ваш досвід), аби Ви поділилися лайфхаком чи корисною порадою для студентів нашого Університету :-)
Якщо робити усі завдання вчасно, ви позбавитесь купи проблем під час сесії, збережете нерви собі та викладачам. Викладач завжди бачить, коли студент списує, але іноді він може дозволяти це робити)))
- Привітаєте Університет з ювілеєм?
Вітаю рідний ДонНУЕТ з Днем народження! Бажаю ще не один раз по 100 років!
